Обгрунтовано тезу, що цінні папери незалежно від форми випуску можуть бути представлені легітимними документами, електронними або паперовими. Виявлено правову природу прав щодо цінних паперів, яка полягає у тому, що система даних прав містить окремо або у сукупності речові, зобов'язальні, членські (управлінські) права. Запропоновано визначення порядку передання прав на ордерні цінні папери, а також прав, посвідчених ордерними цінними паперами, як таке, що здійснюється одночасно з моменту передачі самого цінного папера з вчиненим індосаментом. Уточнено поняття договору з цінними паперами, яке, зокрема, полягає у визнанні такого договору правочином, що вчинений двома або більше суб'єктами цивільного права та стосується встановлення, зміни, припинення суб'єктивних цивільних прав і юридичних обов'язків щодо цінних паперів. Установлено, що презумпція абстрактності щодо цінних паперів може бути спростована через публічну достовірність, яка встановлює обмеження заперечень боржника, але не повну їх відсутність. Наведено конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України.

  Завантажити